З часом, через ослабленнє зносин, впливи візантийські почали слабнути, а перенесеннє центрів полїтичного українського житя на захід, до Вододимира і Галича, зближало його все більше з житєм західнїм. Від галицького житя XII — XIV в. взагалї дуже мало зацїлїло, але з того що маємо бачимо виразно сполуку українсько-візантийських основ житя з західнїми впливами. Тутешнє громадянство українське не цурало ся їх, живучи в тїсних зносинах з західнїми своїми сусїдами. Через те не бачимо тут такого жаху перед католицтвом і католицькою вірою, який грецьке духовенство силкувало ся прищіпити в східнїй Українї. Князї заводять собі латинські канцелярії для зносин з західнїми землями, латинські печатки. По більших містах осідають кольонїї нїмецькі на нїмецькім праві, пересаджуючи західнї впливи на Україну. В описах тутешнїх церков раз у раз стрічаємо предмети західнього виробу або фасону. Але мистецтво стоїть на основі русько-візантийській, людність міцно держить ся свого і в своїх латинських грамотах князї зазначують свою національну свідомість титулуючи ся „князями всеї Малої Руси“.
Взагалї національне культурне житє України XI — XIV вв. представляєть ся дуже інтересно; воно повне житя; руху, енергії, обіцювало богато своїй народности, а навіть і культурному людському житю взагалї. Страшенно жаль, що упадок державного житя не дав йому розвинути ся й підрубав його в самім коренї. Правда, простому народрви не солодко жило ся під своїми князями та боярами, і мало його тїшили ті культурні задатки. Але не стало лекше йому, як на місце своїх прийшли чужі пани. Обставини суспільні й економічні через те не покращали, а погіршали, становище народу — також. А національному і культурному житю нанесено удар, від котрого воно не могло поправити ся — і до нинїшнього дня.
._121.jpg)
