порозумінню, так шо того подїлу між ними не було слідно й обидві землі були властиво одною сильною, одностайною державою. Татарський погром пролетів над нею, починив руїну по дорозі, але не захитав тутешнього устрою й тутешніх відносин. Навіть питаннє про татарську зверхність — чи має хан і орда Татарська власть також над західньою Україною, якийсь час зіставала ся невияснйною. Але не довго. Десь в р. 1245 Татари прислали до Данила, аби віддав Галич якомусь иньшому князеви, шо випросив собі від Татар грамоту на галицьке княженнє. Данило побачив, що як він не поклонить ся ханови, не признає зверхньої власти його над собою то Орда знайде на нього якогось претендента і не дасть йому спокою. З стидом і жалем мусів їхати в Орду й поклонити ся ханови. Хан прийняв його з честю але дав йому почути свою власть. З гірким чутєм оповідає вірний Данилови лїтописець, як хан, частуючи Данила кумисом, казав йому:
Ти вже тепер наш, Татарин пий же наше питє.
Данило дістав від хана подвержденнє своїх прав на свої землї, але за те мусів признати себе татарським холопом, підручником.
„І прийшов він у свою землю і стрів його брат і сини плакали ся з його обиди, але ще й більше тішили ся, що вернув ся цілий“
Хоч гірко й соромно було Данилови кланяти ся Татаринови, але за те ся подорож дуже зміцнила його становише. Ніхто з сусідів не важив ся тепер зачіпати ся з Данилом, шоб не накликати на себе Татар перед котрими тоді трясла ся ціла Европа й боязко наслухувала, чи не збирають ся вони новим походом на захід.
Данило одначе не мирив ся з підданством Татарам і ждав тільки хвилі, щоб скинути його з себе та вирвати з татарських рук Київщину. Рух тамошніх громад против князівсько-дружинного устрою вважав він дуже небезпечним для себе, тим більше що Татари пробували поширити той рух також в галицько-волинських землях і знаходили до того охочих. Тому Данило вважав доконче потрібним зломити сей рух і татарську зверхність, що на тім руху опиралась. Під час своєї подорожи до Татар Данило стрів ся з послами від папи, що їхали до хана, і ті богато йому наговорили, як то папа збирає для боротьби з Татарами всї християнські держави Европи. Вони радили удати ся під опіку папи і Данило в братом справді почали переговори з папою, шоб дістати від нього поміч. Але папа помочи не міг дати, натомість заохочував прийняти віру католицьку, себто змінити те в чім ріжнила ся від неї віра православна, а для заохоти обіцяв Данила коронувати королем. Данило на корону не дуже лакомив ся, та й Татар бояв ся роздражнити, але
