боярами, особливо на початках, поки хани мали більшу власть в Ордї, держали в порядку своїх людей і не позволяли їм кривдити „татарських людей“. На податки, на хозяйство певно таки навіть лекше їм було під Татарами як під своїми князями та боярами. Але боярам, вищим духовним і всяким богатим людям, що привикли жити під особливою опікою й захистом князїв і дружин, під татарською зверхністю ставало дуже непривітно, як упав князївсько-дружинний устрій. І вони переходили звідси туди, де далі держав ся княжий устрій — на північ, або в західнї українські землі. Виходили й несли з собою книги, святощі, образи, твори штуки, памятки й здобутки тутешнього культурного житя. І Поднїпровє хоч не пустїло зовсїм, хоч простий, робучий нарід тут лишав ся, але не ставало тут культурного житя: воно ледви маячило далї, знайшовши собі захист хіба в деяких монастирях. Людність же не підіймала ся в своїх інтересах вище справ щоденного прожитку; не було кому замовляти книг, ікон, риз і всяких дорогих окрас. Нїкого не інтересувала історія тутешнього житя, і тому ми так мало про нього знаємо.
._110.jpg)
39. Король Данило. Старе житє полїтичне, громадське й культурне після упадку Поднїпровя мало у нас захист і прибіжище тільки в Українї західнїй, в державі Галииько-волинській. Саме тепер вийшла вона з внутрішнїх замішань, стала міцною, сильною, одностайною. Скоро по Батиєвім походї, 1245 р. Данило з Васильком погромили останнього претендента на галицький стіл, князя Ростислава, зятя угорського короля, котрого Угри підтримували против Романовичів, і по сїм настав спокій. Данило взяв собі Галичину, Василько Волинь, але як перед тим так і потім брати жили в незвичайній згодї і тіснім
