жнива Москвини масами мандрували в Україну по хліб, на фактичну жебранину? Це явище добре знане було в Східній Україні під назвищем „Киян”, бо всі ці маси Москвинів ішли нібито до Києва на прощу.
Або масові мандрівки Москвинів на т. зв. отхожі промисли, яким не можна знайти ближчого означення. В це поняття входило все те, що найменше вимагало інтензивної праці.
Навіть у звичаях пов'язаних з релігійним обрядом виявляється душа Москвина — кочовика. Наприклад: стіл зо Свяченим у нас в Україні все був прикрашений печеним поросям — продуктом осілої хліборобської культури, тоді як у Москвинів ягням — продуктом культури кочової. Москвини взагалі не мають нахилу до інтензивного хліборобства.
Все це являється непомильною ознакою кочовика, який духово ніяк не може пристосуватись до накинених йому згори форм осілої хліборобської культури.
Цілком інший тип людини — клясократ. Його найхарактеричніші духові ознаки такі: це також войовник, але войовник-продуцент. Він по перемозі в першу чергу шукає матеріяльної праці і сталого осідку для неї. Він у початковій стадії осілости все хлібороб, з якого в процесі розвитку та суспільної диференції народжуються інші кляси — робітничий, ремісничий, промисловий, і інші.
За приклад такого типа можна взяти норманів, які з Вільгельмом Завойовником завоювали Англію і зараз же осіли на землю, як хлібороби. Вони поклали основу клясократичній організації англійського суспільства, в якій довгі роки вели провід, але з розвитком промисловости мусіли поділитись владою з клясою робітничою. Є два типи клясократичного завойовання. Оцей приклад з норманами, це тип завойовника зовнішнього. За приклад завойовника внутрішнього може служити завоювання України Богданом Хмельницьким. Зорганізована в середині польської держави козача верства, включила в боротьбу всі осілі в Україні хліборобські елементи, відвоювала Україну від поляків та, поділивши землю між учасниками повстання, витворила клясову організацію оперту на землеволодінні.
Треба зазначити, що селянство, яке в повстанні Хмельницького відограло видатну ролю, тоді ще ніде в Европі не виступало, як самостійний суспільний чинник, і тому по розборі земель старшиною і козаками мусіло задовольнитись підрядною ролею залежною від землевласників.
Такий був дух часу, якому ще були незнані поняття суспільної рівности.
Сама дефініція кляси цілком ясно визначає його структуру і її властивості.
Шукаємо організаційних, природних підвалин — родина, громада, кляса — під будову українського суспільства — звідси виключне значення клясократичної методи організації.
Диференціяція цілої української нації за клясами і співпраця цих клясів — ось шлях до правдивої стабілізації цілого українського суспільного життя.
Розвиваючи дефініцію кляси, можна зробити такі висновки:
