означити їх наприкладах, то ідеально устояне суспільство було б таке, що про нього говорить Христос, називаючи його Царством Божим.
Протилежний бігун є стан хаосу, стан такої неупорядкованої мінливости в середині спільноти, коли не можна говорити про неї, як про організовану громаду, лише як спільноту окремих непов'язаних між собою ні громадськими, ні моральними нормами одиниць, що силу цього перебувають між собою в стані перманентної боротьби всіх проти всіх.
Найближчим прикладом такої спільноти може бути населення московської держави з підбитими нею теренами, в часах т. зв. воєнного комунізму.
Здійснима ж форма стабілізованої спільноти лежить десь посередині між цими бігунами і вона є тим вища, чим більше наближається до ідеї Царства Божого.
Найдосконаліші історичні взірці устояного суспільства дає Англія. Ми не можемо на них спинятись до кладно, — означимо лише деякі моменти з її соціяльного життя і перейдемо до наших теренів.
Ця інтересна країна цілим суспільним укладом доводить, як поруч себе можуть існувати нові форми громадського життя з формами старими, і що якраз цим досягається стабільність соціяльного життя.
Візьмім основу англійських внутрішніх взаємовідносин — інститут Монархії. Він пережив багато криз, бурхливих революцій, як за Кромвеля, і все ж виконує визначену йому соціяльну функцію аж до наших днів.
І поруч з цим найконсервативнішим інститутом, ось уже більше як сім. століть, бо з 1215 р., уживається найнародніша парляментарна система, яка є виразником найдальше йдучих суспільних вольностей, які тільки знає модерний соціяльний лад.
Англія виключно дбайливо зберігає старі форми суспільного життя, які в її соціяльній структурі ще потрібні. Наведу наймаркантніший приклад: земля в Англії належить порівнюючи невеликій кількості родин. Будинки, фабрики, вибудовані на заарендованій землі. В той же спосіб довготривалої аренди задовольняється і потреба землі хліборобського населення.
Здається, що цей чистий пережиток під кожним оглядом шкідливий. Але англійське суспільство задивляється на цю справу інакше і земельну власність дбайливо зберігає за старими родинами, бо вона дає можливість триматись на поверхні життя родовій аристократії, яка, з розвитком промислових форм господарства, була не минуче засуджена на знищення.
І ця суспільна верства виконує важливу функцію. В англійському парляменті деякі посли вимагали від міністра Бевіна усунути з дипльоматичної служби представників родової аристократії. Він відмовив, мотивуючи тим, що вони винятково зручно і жертвенно виконують службу державі.
Цей приклад, очевидно, не є до наслідування — він належить до виключних властивостей англійського суспільного життя. Але я навів його для того, щоб показати якими далекойдучими суспільними компро-
