пинський видає в польській мові свою знамениту книгу „Z dziejow Ukrainy”, яка містить ці обидві монграфіі. Ця книга, на жаль, і досі не діждалася українського перекладу.
Наукова праця не перешкоджає Липинському живо інтересуватися і політично-українським життям. Він нав'язує контакт з тодішними еміґрантами з Великої України, бере участь в нарадах, що відбувалися у Львові ще в 1911 році. У висліді тих нарад пізніше було зорганізовано першого видання „Союз Визволення України:”. Участь і роля Липинського в цім ділі також чекає свого дослідника.
За видатні заслуги на полі науки обрано В'ячеслава Липинського саме в соті роковини з дня народження Шевка, в березні 1914 року, дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові.
З вибухом першої світової війни, покликаний, як старшина резерви до війська, бере участь у східньо-пруській кампанії в складі армії ген. Самсонова. Там поранений, до того й перестуджений в часі перепливання одного з мазурських озер, дістає звільнення з фронтової служби і приділення до резервової кінноти в Дубні, потім в Острові, врешті в Полтаві, де й застає його революція з 1917 р. У Полтаві Липинський близько стояв до Українського клюбу, часто відвідував пречудову українську бібліотеку Панаса Мирного та любив бувати в українського вченого Видима Щербаківського, що мешкав тоді в двох прегарно оздоблених і декоративно устаткованих, в суворо українському стилі, кімнатах.
З початком революції Липинський почав творити українське військо, зорганізував Українське Військове Товариство, був товаришем голови „Військової Української Громади” в Полтаві, уряджував військові паради своєї частини в Полтаві на площі перед Соборною церквою. На його прохання дозволити йому розгорнути свій військовий загін в ширшу військову частину, на жаль тодішня українська влада наказала йому розпустити його загін. Тоді ж Липинський організує хліборобські консервативні еле-
