польським впливом, а люди залюбки вживають їх у щоденному житті, бо вони вигідні: в них спливаються дві слові, щось на зразок знаних у логіці скорочених дефініцій[1]. Слів літературних або ширше вживаних між ними мало: домівка, дяківка, маївка, верхівка, а ще менше вживаються вони в В. Україні, нпр. у Правописному Словнику Г. Голоскевича, Київ 1930[2], що інформує нас про найновіший лексикальний засіб нашої мови, є тільки слово „домівка“. Здебільша тим, що я подав, користуються мешканці міст, що чують їх у польській мові, вкінці вживає їх наша преса, що найхутчіш відгукується на зміни й нові явища в мові, бо їх сама потрібує.
2. Наросток -ка. Цей наросток служить для формування нових слів майже на той сам лад, що й наросток -івка. Ці слова творяться здебільша теж від прикметників, при чому прикметник із наростком -ка стає йменником, а первісний іменник, що його легко догадатися, відпадає. Навіть і ділянки цих слів подібні до вичислених при йменниках на -івка.
а) Школа: нормалка — вселюдна шко-
——————
