що означують чинність, а повстали вони, щоб скоротити довгі дієслівні йменники на -ння чи -ття, що з ними велася енергійна боротьба. Деякі з них трохи штучні й не здобули собі великого признання. Важніші з них ось ці: ви́пал Наз. 14/34, на́длім (літератури Лейт. 131), піду́пад — занепад ib. 132, о́сід (літака, Д. 245/34), на́дхід (весни Нд. 41/34), пі́дслух — підслухування, підслухач Нд. 1/35, ро́зграб = розграблення ib. З6/34, пере́ніс — перенесення Д. 296/34, о́бстук (хорого) — гал. опукування, ско́рот — скорочення[1], похі́д — походження Тимч. VII. У всіх цих словах є приросток.
Окремо стоїть слово „викіт“ — виріз, декольте Мик. 346.
Неологізмів середнього роду дуже мало. При допомозі наростків -ство, -цтво повстали йменники: летунство, їздецтво — їзда верхи Дік. 251, пустозвонство — балакучість, пустомельство (рос. Лейт. 113), розломництво — роз'єднання Нд. 30/34, дворушництво — дволичність, двоєдушність Д. 226/34, розбивацтво Д. 313/34, доносництво, східництво — нахил до східньої культури Д. 294/34, мальконтенство,
——————
- ↑ Історичний Словник українського язика, за ред. Є. Тимченка, том І. УАН. ДВУ. 1930. стор. IX. Далі цитую скороч. Тимч.
