минарист), (рос. пито́мецъ; слово це є залишок укр. книжної мови з 19 стол., коли то брали в нас живцем російські слова, н. пр. до наукових термінологій і до шкільних підручників та уладжень; архаїзмом годі його назвати).
Від іменників повстали: а) в першу чергу слова, що визначують ідеологічно-партійну приналежність чи прихильність, утворені від прізвищ політиків і провідників: петлю́рівець = вояк армії Петлюри, самостійник, а далі (з становища росіян і комуністів) — контрреволюціонер, укр. націоналіст, українець; на еміграції: прихильник центру У.Н.Р.; скри́пниковець, лє́нінець, гетьма́нець; б) інші: можновла́дець С. 22 — перекл. поль. potentat, одноро́дець = земляк (ibid.), поворо́тець (від імен, поворот), співплемі́нець (Нд. 47/34), недо́умець = божевільний (ibid., у нас є подібні слова: недоум у Шевченка, недо́умок — витвір Куліша, Грінч.), торгове́лець = торговельник Д. 195/34, сироти́нець = захист, дім для сиріт (гал. УБ 27/34), партієць — член партії Д. 293/34, непротивле́нець = що не противиться (від ім. непротивлення, в часті з рос., Лейт. 59).
Від дієслів або від чистих коренів: перекладець = перекладач С. 22, внескодавець (з поль. wnioskodawca, С. 22), хлібодавець = шеф, хазяїн, з поль. chlebodawca, Д. 325/34, видавець, відтворець
