Тому повстають жіночі йменники, а деякі з них видаються доволі дивними. Виписую замітніші: майстерка — жінка-майстер, мистець[1], послідовка — послідовна жінка Жорна ч. 13/34, ремісничка — жінка-ремісник Д. 331/34, дозирачка — наглядачка, з поль. dozorczyni[2], піклунка — що піклується про кого[3], санаторка — завідувачка санаторії (Лейґ. 139), санітарка — доглядачка хорих (так перекладено польське „pielęgniarka“) Д. 345/34, свідка — жінка-свідок Кол. 39, ю́нка — молода дівчина, юначка Мик. 6, 226, Гол.
Все це слова нові, між ними оригінальні й смілі неологізми з В. України, деякі штучні (послідовка), інші невдатні (дозирачка), одне слово не має свойого відповідника в чол. роді (піклунка).
Взагалі намагання докладно відрізнювати й відзначувати жіночі йменники, т. зв. nomina agentium, дуже сильне в сучасному словотворенні, але це натрапляє на деякі труднощі, бо хоч україн.
——————
- ↑ Проспер Меріме: Коломба, перекл. за ред. А. Ніковського, Київ 1927, ст. 31. Далі цитую це скор. Кол.. У Галичині це значить „столярська праця”.
- ↑ А. Толстой: Відродження, в 3 томах. Переклав В. С. Львів 1901, ст. 3. Далі цитую це в скор. Відр.
- ↑ „Український Бескид“ ч. 27, 1934 р. Далі цитую це скор. УБ.., а побіч цього число й рік у скороч. (34 = 1934).
