постанова, умо́ва), здобув собі загальне значення, і „влуча“ — мета, кружок до влучання, стріляння Д. 22[1].
Посереднє становище між конкретними йменниками на -ка та дієслівними займають ось ці нові слова: підвишка, знижка, здавка, бо вони означують первісно чинність (дію), а саме — підвищення, зниження, здавання, а далі мають і більш сконкретизоване значення: підвищена сума, платня, знижена ціна, посвідка зниження, іспит, що при ньому здаємо. Слова „підвишка“ й „знижка“ повстали без сумніву під польським впливом: podwyżka і zniżka, й може тому й у нашій пресі й у літературних творах пишуть нераз хибно „підвижка“.
Зовсім належне місце між іменниками з нар. -ка займають іменники, що означують становище й заняття, працю жінок, утворені від чоловічих іменників цього самого кореня, нпр.: учителька (чол. учитель), чужинка (чол. чужинець), молочарка й ін. В сучасній укр. мові бачимо зусильну й виразну тенденцію творити окремі слова на жіночі nomina agentium, і це явище, як думаю, зв'язане з великою й активною ролею сучасного жіноцтва (в часі війни й по війні).
——————
- ↑ Цитати з „Діла“ й „Свободи“ за 1922 рік і „Громадського Вістника“ з 1923 р. цитую в скороченні без чисел, тільки подаю рік, а саме 22: = 1922, 23 = 1923.
