Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/80

Вона в Сулу тече, у нашій стороні.
(Ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь).
 На річці тій жили батьки мої,
І панства чортів тиск: Василь, Іван, Микола —
 Народ письменний, страх!
 Бував у всяких школах:
Один балакає на сотні язиках;
Арабську цихвіру, мовляв, закон турецький —
Все тямлють; джеркотять, як гуси, по-німецький.
Подумаєш, чого-то чоловік не зна!
Да не об тім, бач, річ. Усю торішню зиму
Рибалка ятером ловив в тій річці рибу.
Рибалка байдуже, аж ось прийшла весна,
Пригріло сонечко і з поля сніг погнало;
У річку сніг побіг, і Оржиця заграла,
І ятір граючи водою занесла.
„Уже ж вона мені оттут сидить в печінках,
Ця річка каторжна!“ — Рибалка став казать.
„Куць виграв, куць програв — ось слухай лишень, жінко:
Піду я до Сули скажену позивать!“
І розні де-які казав сердега речі,
Із злости, як москаль, усячину гукав;
А далі почепив собі сакви на плечі,
У люльку пхнув огню, ціпок у руки взяв
І річку позивать до річки почвалав.
Чи довго він ішов, чи ні — того не знаю: