Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/61

На панській винниці пив, як мошенник, брагу,
 Ів сіно, і овес, і сіль.
Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки.
Давай вони його по-свойому судить
 Трохи не цілі сутки.
 „Як можна гріх такий зробить!
 Воно було б зовсім не диво,
 Коли б він їв собі м'ясиво,“ —
 Ведмідь сердито став ревіть.
 — „А то він сіно їв!“ — Вовки завили.
 Віл щось почав був говорить,
Та судді річ його зъ починку перебили,
Бо він ситенький був — і так опреділили
 І приказали записать:
 „Понеже віл признався попеластий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласти, —
Так за такі гріхи його четвертовать
І м'ясо розідрать суддям на рівні части,
 Лисичці ж ратиці віддать.“

 

---

 

VI.

 

ПШЕНИЦЯ.

 Я бачив, як пшеницю мили:
 То що найкращеє зерно
У воду тільки плись — як раз пішло на дно,
Полова ж навісна пливе собі по хвилі.

Привів мене Господь побачить і панів:
Мов простий чоловік там инший пан сидів,
Другі, задравши ніс, розприндившись ходили.
І здумав зараз я, як тільки поглядів.
 Що бачив, як пшеницю мили.