Махнув, де здумавши, куди б то ни попало,
Поїв, пообгризав і слід пропав,
А вибіга і долинки, і гори.
Де був — то пожививсь; ніхто того не знав.
Еге, я правду вам казав:
Нащо було Паньку прохатця в прокурори!
На ставі пишно Лебідь плив.
А Гуси сірії край його поринали.
„Хіба отцей біляк вас з глузду звів?“ —
Один Гусак загомонів:
„Чого ви, братця, так баньки повитріщали?
Ми попеласті всі, а він один меж нас
Своє пендючить пірря біле!
Коли б ви тільки захотіли.
Щоб разом, стало-бить, вся беседа взялась,
Ми б панича сього як-раз перемастили.“
І завелась на ставі геркотня,
Гусине діло закипіло:
Таскають грязь і глей зо-дна
Та мажуть Лебідя, щоб пірря посіріло.
Обмазали кругом — і галас трохи стих;
А Лебідь плись на дно — і випурнув як сніг.
Чого ячмінь наш так поріс.
