Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/42

Московщина все шведа ждала
Чи швидко в гості причвала,
І мовчки вісько зобірала,
Щоб певно прочухрать з двора.
Тоді пізнали злу личину:
Дременув Карл на Україну;
Мазепа мит'ю з ліжка встав.
Той, що п'ять раз вмірав учора
І єле ворушивсь, канав,
Тепер — йому немає горя —
Він став Петрові ворог злий,
Нема він страху за плечима;
Блескотючи кругом очима,
Обзирює козацький стрій.

Скрізь сяя вістка полетіла.
Україна заклекотіла:
„Мазепа москалю змінив;
Він став тепер полигач вражий.“
Не гарная зійшла зоря —
Зоря кривава.
 Хто роскаже
Всю злість правдивую царя?
Гетьмана увесь люд кепкує,
Його обличчя кат шматує,
А душу у церквах кленуть;
На раді кожний коверзує
Гетьмана иншого добуть.
Від річки, кажуть, Енисея
Увесь рід Іскри й Кочубея
Назад як мога привезли.
До-дому їх Петро вертає,