Ми, як воли, в ярмі жили,
у підданстві або Варшави,
Або великої Москви.
Возиться годї з москалями,
Украйнї царством буть пора;
Я із моїми козаками
Шпурну на моцного Петра!
Москаль жахнеться перед нами
И може буду я царем…
З собою за одно я маю
І Карла з польським королем.
Княгиня Дульськая отая,
Та старець той, та єзуїт
Од їх до мене листи носять.
Ну, є за що мене журить?
Отак жінки що-дня голосять,
А розпитай — сама не зна,
Чого сталиться навісна!
МАРУСЯ.
Ти будеш царь на Українї!
Якъ гарно на сїдій чупринї
Засяє золотий вінець!
МАЗЕПА.
Та почекай, ще не кінець…
Бог вість про те, що далї буде!
МАРУСЯ.
Тебе всї поважають люде,
На смерть за тебе кожний рад —
