Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/22

Папір цей вірно донесе? —
Вродилось на біду усе.

Найкращий був мїж козаками
Один ще молодий козак;
І цей з другими парубками
Гарбуз ізхрумав неборак.
Марусеньку кохав він дуже,
Про його все було байдуже,
Але про милую гадав
І в думках ніченьки не спав.
Блукав що-дня або край річки,
Або ховався у порічки,
Щоб подивиться, як вона
З господи куди-небудь йшла.
Коли ж між людом про Марусю
Негарний поговір лїтав,
Не переміг свою він душу,
Про неї мовчки жалкував,
А все кохать не преставав.
Ім'я пресучого гетьмана,
Мов жид якесь ім'я Гамана,
Кусавши чорний ус, ворчав.

Хто місяцем та по зорі
Закатно скаче на конї?
Чий кінь, мов кримський хорт піджарий,
Степом так швидко, прудко шпарить? —
Козак в Московщину летить;
Козак нї їсть, нї п'є, нї спить
Нї в чистім полї, нї в дуброві,
Нї на дубу, нї на поромі.