Цю сторінку схвалено
Його молитви бог почув;
По небу вітерок дмухнув,
Як ворон, небо почорніло,
Шварнула блискавка — грім грюкнув і загув,
Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло,
Маленька річечка, що так тихенько йшла,
Заклекотіла, заревла,
І через греблю покотила.
Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі.
Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок,
То паля тріснула, то заставку розбило,
А далі і знесло млинок.
Схопивсь Мирошник, да пізненька,
Що поки йшла вода маленько,
Щодня він хліба мав шматок.
Літ з десять був у нас суддею Глива,
Да знаєш, захотів на лакомий кусок,
В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива;
Велика там вода, хоч є й багато млива…
Глядіть, добродію, чи ваш міцний млинок?