ЧОВЕН
Заграло, запінилось синєє море,
І буйнії вітри по морю шумлять.
І хвиля гуляє, мов чорнії гори
Одна за другою біжать.
Як темная нічка, насупились хмари,
В тих хмарах, мов голос небесної кари,
За громом громи гуркотять.
І грає і піниться синєє море,
Хтось човен на море пустив,
Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,
Од берега геть покотив;
Качається, бідний, один без весельця
Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця,
Чого він під бурю поплив!
