Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/59

Про Лазаря старці під кобзу голосили,
 «Холодний квас!» — москаль між народом гукав,
 Знечев'я, а базар в степу, як треба став.
 Хрещений люд хоча гуляє,
 Да на могилу все раз-по-раз позирає,
Чи швидко вродиться те чадо степове;
Могила ж стогне, мов сопе, мов тяжко дише,
Боками сивими колише,
І з лиха на весь степ реве.
Народ дивується да їсть, да п'є горілку,
Вже панський стадник Опанас,
Покинувши товар, що пас,
З кишені витягнув сопілку,
Да як утне московського бичка!
Підківки зараз забряжчали,
В кружку дівчата танцювали;
Москаль покинув глек, да садить гоцака.
 Аж ось лулусь щось під ногами!
 Загоготів якийсь підземний глас.
 Базар затих, баби замовкли під возами,
 Із ляку упустив сопілку Опанас,
 І люди, хрестячись, баньки повитріщали:
 Могила тріснула, і те дитя, що ждали,
 На божий світ сусіль, як пить дало.
Да що ж за чадо те було,
Що стільки гомону між нами наробило?
Мабуть підсудок? — Ні! — «Так лев?» — Ні. — «Так мішок