Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/53

Цю сторінку схвалено
X
 
ВЕРША ТА БОЛОТО

Рибалонька, митець усе в воді ловити,
Бажаючи поймать в'юнів,
В болото Вершу засторчив.
Довгенько щось вона там мусила сидіти,
Язик жіночий є, да нічого робити
(А з роду мабуть то, що не плоха була),
Так лаяти болото почала:
 «Оце поганая багнюка!
 Глянь, пузириться як, знечев'я клекотить,
 Тут певнеє ніщо не ходить й не сидить,
 Одна черва, мовляв, кишить,
 Да деколи повзе по куширу гадюка.
 Уже коли б тут воленька мені!..
Таке ж бридке, таке мерзенне,