Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/46

Цю сторінку схвалено
V
 
ВЕДМЕЖИЙ СУД

Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попеластий віл
На панській винниці пив, як мошеник, брагу,
Їв сіно, і овес, і сіль.
Суддею був ведмідь, вовки були підсудки,
Давай вони його по-своєму судить
 Трохи не цілі сутки.
 «Як можна гріх такий зробить!
 Воно було б зовсім не диво
 Коли б він їв собі м'ясиво».
 Ведмідь сердито став ревіть,
 «А то він сіно їв!» — вовки завили.
 Віл щось почав був говорить,
 Да судді річ його з починку перебили,