Цю сторінку схвалено
Бо тільки Цап стрибне у панський сад,
На шиї дзвін дзень, дзень! народ заворушився.
І гостя втришия в кошару мусять гнать.
Прийшлось бідасі пропадать.
Пройшло йому те врем'я, що бувало,
Махнув, де здумавши, куди б то ні попало.
Поїв, пообгризав і слід пропав,
А вибіга і долинки, і гори.
Де був — то пожививсь; ніхто того не знав.
Еге, я правду вам казав:
Нащо було Паньку прохаться в прокурори?
