Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/39

Бо тільки Цап стрибне у панський сад,
На шиї дзвін дзень, дзень! народ заворушився.
І гостя втришия в кошару мусять гнать.
 Прийшлось бідасі пропадать.
 Пройшло йому те врем'я, що бувало,
 Махнув, де здумавши, куди б то ні попало.
 Поїв, пообгризав і слід пропав,
 А вибіга і долинки, і гори.
 Де був — то пожививсь; ніхто того не знав.

 Еге, я правду вам казав:
 Нащо було Паньку прохаться в прокурори?