Може мало кому відомо, що широко популярний аж до 90—900-х років романс:
«Порою я мрачен, печален, угрюмой
С мечтой одинокой сижу,
И полон какою-то грустною думой
На юг ненаглядный гляжу», —
що це поезія Гребінки «Признание» (1839).
Гребінці ж належать і слова другого, не менш популярного ще не дуже давно романса: «Поехал казак на чужбину далеко» («Украинская мелодия», 1837).
Ще більшою несподіванкою для неспеціалістів у музичній літературі буде довідатись, що і заяложений усіми гітарами на протязі семидесяти років циганський романс —
«Очи черные, очи страстные,
Очи жгучие и прекрасные, —
Как люблю я вас, как боюсь я вас», —
і т. д. — що це теж твір Євг. Гребінки, написаний більш 90 років тому (1843).
І нарешті, первісний текст широко відомої донині руської пісні:
«Молода еще девица я была;
Наша армия в поход куда-то шла.
Вечерело, я стояла у ворот,
А по улице все конница идет», —