хреститься та і питає: «не завгодно ли товару?» «А що ж там у тебе є?» Тут він тобі й тиче у руки бумагу, писану чисто по-московськи, так що наш брат — простий чоловік то дечого і не розбере; вони усі на один шталт, ось як вони починаються:
Рѣестъ купца Ивана Иванова
Изюмъ.
Картини разніе.
Узори по канве.
Апойки хлебавскія.
Чай лясинъ — цветочнай.
Купаросъ жѣлезнай.
Андре, ладилаванъ.
Щоточки зубніе.
Трупки всякія.
Ладиколонъ.
Щоточки для зубофъ.
Подсвѣшники и шипцы обликѣ.
Книги московськія.
Та оттак цілий лист спише. Що тільки є на світі, усе у його у дияволовій халабуді є! Було читаєш-читаєш, розбираєш, розбираєш, що там до чого приходиться, та як дійшов до Книги московскія, то і гукнеш: «а давай їх сюди!» Принесе тобі коробку книжок, і великих і маленьких, і жовтих, і чорних, вибирай яку хоч. Даси москалеві рублів п'ять грошей, мірок зо дві вівса, та печеного хліба, та масла, та меду, та ще чого, а собі оставиш півдесятка книжок. При-
