Цю сторінку схвалено
ТАК СОБІ ДО ЗЕМЛЯКІВ
Уже я так думаю, що нема і на світі кращого місця, як Полтавська губернія. Господи боже мій милостивий, що за губернія! І степи, і ліси, і сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і усякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди — усе є, усього багацько! А тих, мовляв, дівчат та молодиць… не против ночі згадуючи! О, бодай їх! досі з думки не йдуть… Одну списав покійничок Котляревський «Наталку Полтавку», та увесь світ звеселив; — усі — і наші, і москалі, і німці, і турки — не нахваляться: спасибо, — говорять, — хоть хахол, а викинул штуку знатную! Що ж би було, якби всіх списать!.. Та годі з ними! У мене така кумедна натура: як тільки заговорив про дівчат, то і до завтрього не перестав би. А я таки своє:
