Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/103
Цю сторінку схвалено
І знати не знала, чого я бажала!
І все було, доню, я так сумувала,
Поки твій отець мене кохати не став,
Поки з моїм любим нас піп не звінчав…
Кинь лихом об землю та будь веселенька!
І думає дочка, схилившись до неньки:
«Чом досі мене ще ніхто не кохав?»
