Сучасник розповідає про жарт, який вчинив саме школяр Гребінка з цим професором. Викладач дав класові завдання написати вірш на вільну тему. Гребінка переписав із альманаха «Северные цветы» відому елегію Козлова «Вечерний звон, вечерний звон», підписав своїм прізвищем і подав. Професор ретельно взявся виправляти твір, знайшов у ньому безліч помилок, «повиправляв» і поставив оцінку: «изряднехонько».
Випадок цей треба вважати досить характерним, оскільки подібні анекдоти можна знайти і в матеріалах про учбові роки Гоголя, що відносяться до тієї ж доби — 20-х років XIX стор.; говорить цей випадок про надзвичайно низький культурний рівень чиновницького педагогічного складу і про те, що учні розвивалися самотужки, випереджуючи шкільну науку.
У ліцеї Гребінка почав писати. Одними з перших його творів були «вільний переклад» «Полтави» Пушкіна (уривок з нього уперше надрукований був у 1831 р.) і дві байки українською мовою.
У 1831 році Гребінка закінчив ліцей і вступив на військову службу у резерв «8-го малороссийского казачьего полка». Служив він недовго; вийшовши у відставку, він переїхав у Петербург і поступив чиновником у «Комиссию духовных училищ». Крім цієї служби, він був викладачем «словесності», тобто мови й літератури, у ряді військово-учбових закладів.
Літературною діяльністю Гребінка захоплюється з першого моменту прибуття свого в столицю. У 1834 році вийшли першим виданням його «Малороссийские при-
