дячих з м. Київа, що займалися учительством в початкових школах, по обвинуваченні їх за арт. 58 та 76 через 17, карного кодексу.
…Знайшов: …Приймали активну участь у боротьбі українських підпольних контр-революційних організацій, що ставили собі за ціль відірвання України від СССР, шляхом переховування у свому мешканні ховаючихся від Чека та Політ-бюра членів повстанчих комітетів і ватажків розбитих червоними частинами повстанчих й партизанських загонів…
…До початку травня 1924 року, учителюючи в селах подільської губернії, виховували в шовіністичному, ворожому до совітської власти духові дітей, навчаючи їх противодержавних деклямацій і співів та плекаючи в них любов до самостійної кулацької України…
…Постановив: з огляду на ідеологічно-соціяльну ворожість обвинувачених до влади працюючих мас України — примінити до них найвищу міру соціяльного захисту — розстріл.
Присуд може бути обжалуваний до найвищого Суду УССР на протязі 24 годин від об'явлення.
Голова: Ліплевський. Члени: Галіцкій і Берман. Секретар: Зільберман“.
Жінка роскрила уста й ковтнула повітря.
— Алеж… ми подали касацію… ми ж переховували лише двох… і не знали навіть, хто вони…
Сталов іронічно усміхнувся.
— Алеж… „переховували“?! — отже — знали… Вашої касації до найвищого суду надзвичайна сесія не пропустила. Це є її право передбачене законом.
