Поклавши голову на стіну, засмученим поглядом подивився на Хмару.
— А вмирати не хочеться — ой не хочеться… Весна починається… Зазеленіє все… Ліс… Поле… На вулиці хлопці з дівчатами співатимуть… Моя вийде… а я вже гнити буду… Ех! — хоч би ще рік пожити…
Притихнувший було Стьопа знову зайшовся плачем…
— Старенька моя — рідна моя!.. Хтож тобі з'оре — хто засіє?!..
— Покинь Стьопа!.. Люди поможуть — знають за що ми погинули…
Хлопець перестав причитувати і уткнувши голову в коліна, роспучливо, півголосом заводив на одній ноті.
Товариш його вилаявся й підвівшись з кутка став нервово ходити по камері рухаючи перетягнутими дротом, до чорного роспухлими, руками.
Засувка тихо піднеслася і в визірку просунулася довга люфа „Мавзера“.
Зауваживши її, хлопець став проти вирізки.
— Ну — стріляй! Чорт тебе бере — стріляй тут — не все рівно?!..
Постоявши якийсь час, знову почав ходити. Люфа тихо, гіпнотизуючо поверталася вслід за його рухами.
Хлопець якийсь час скоса поглядав в її бік, потім втягнув голову в плечі й мовчки сів в свому куті.
Коло одинадцятої в ночі, на порозі станув Рубцов з двома дозорцями.
— Ну, хлоп'ята, давайте свої гарбузи під кулю. Ти, храбріший, — ходи перший!
