Густо маслини; під них-то й підлїз Одиссей богорівний;
Та мягке ліжко й просторе руками собі приготовив;
Листу того там ще з давна нападало стільки, що можно б
Двом заразом чоловікам зарившись під ними сховатись:
485В зімнюю пору, хочай би зіма була люта-прелюта.
Іх-то ввидавши, зрадїв неборак Одиссей богорівний;
Лїг по серединї та і заривсь у той лист з головою
Як загорта головешку хто-небудь у попілї чорнім
В полї далеко од сїна сухого і іншого збіжжя,
490Що б-то вогонь зберегти й не шукать ёго посьлї де-інде;
Так-ото і Одиссей собі в листу зарився. Аѳина-ж
Очи склїпила ёму сном-дрімотою, що б він скорійше,
Віки закривши, заснув і од тяжкої втоми спочинув.
