III
лєґенд, потім співали їх перехожі сьпівцї рапсоди; сї поеми вперше зібрав спартанський Лїкурґ, а зложив з їх дві сучасні великі поеми афинський тиран Пизистрат (в VI віці) з запомогою сучасних поетів. Сі редактори однак не стерли усїх одмін і досї ще зостаються місця, що інде не згоджуються одно з одним і свідчать про колишню окремність пісень. Од сеї „Передмови“ Вольфа пішло справжнє „Гомеровське питаннє“, що на цїлий вік надало змагань і працї вченим людям і надасть ще мабуть і на далї. Пісьля Вольфа й досї старої думки про єдність поем не кинули ті, що держаться її одміни і незгожі місця викидають і поправляють, думаючи, нїби додано їх і перекручено пізнїйшими часами, але теорія складання поем далеко більш має прихильників. Погляд Вольфа повів далї Ляхман; він роздїляє Гомерову поему на окремні пісьнї й один прихильник ёго (Кёкли) видав Ілїяду роздїляну на шіснадцять пісень; інакше і правдивійше поглянув Г. Герман; він думав, що с первого початку написано було невеликі поеми про гнїв Ахилла й про повертаннє Одиссея й до сїх невеликих поем додано було пізнїйше різні додатки на лад їх написані. Отсі учені усї більш піклувалися коло Ілїяди; пізнїйше вже Кірхгоф роспорядкував таким-же робом Одиссею й у її теж показав пізнїйші додатки. Книжка ёго Die Composition der Odysseae вийшла у 1889 р. Подамо тепера, що знаємо правдоподобнїйшого про Гомерові поеми.
Поперед усего Гомерові поеми не народня поезія; хоч як проста, натуральна вона, в її чути індівідуальний замисл, знати руку автора-художника. Не можна теж думати, що поеми склалися з окремних пісень, написаних попереду незалежно одна од одної; на одну тільки тему с таких пісень не можна злїпити одної поеми, як не можна наприклад згорнути ув одну поему наші думи про Хмельницького; одміни тона, замисла зараз дали б себе знати дуже виразно. В Гомерових поемах усе ми бачимо одну ідею, в кожній тільки може трохи одмінену й знищену пізнїйшими додатками; для такої єдності ідеї треба було б хіба, що б який небудь поета перетворив би зовсїм сї окремні піснї, і такий перетвір був би вже перетвором. Ті, що роздїляють поеми на окремні пісні, вказують здебільшого на редакцію Гомерових пісень, що вчинив Пи-
