1 Рано од ліжка Тифона хорошого в небі зірниця
Вийшла, що б сьвітло принести богам невмірущим і смертним,
Бога-ж сидїли на радї в сьвітлицї Зевеса, которий
Громом орудує в небі і єсть між богами найстарший.
5Ім викладала Афина всї біди тяжкі Одиссея:
Дуже вона побивалась об тім, що замешкавсь у Нимфи.
„Батьку Зевесе і прочії боги блаженні, безсмертні!
„Нї, вже нїяк не приходиться, бачу, що б царь берловладця —
„Був задля кожного щирим, ласкавим, прихильним; повинен
10„Милость він з серця прогнати та капості людям чинити,
„Бачите, як Одиссея сьвятого вже люде забули,
„Свого царя, що для всїх був отцем таким щирим, ласкавим.
„Він от сидить десь на острові й терпить великеє горе
„В гарних печерах Калипси: вона ёго вдержує в себе
15„Силою; бідний не може нїяк у свій край повернуться:
„В него нї човнів не має, нї весел, нема й товариства,
„Котре б ёго повезло по безкраєму морю до дому.
„Се-ж знов замислили стратить і сина ёго Телемаха,
„Як буде їхать назад, а поїхав він в Пилос пісчаний,
20„Звідтіль у Лакедемон — про отця там що-небудь прочути“.
Ій одвічаючи, хмари збіраючий Зевс так промовив:
„Дочко моя! яке слово тобі пролетїло крізь зуби?
„А не сама-ж ти хіба той рішинець вчинила, у думцї зробила,
„Що Одиссей таки вернеться і відомстить загордящим?
25„Та-от пильнуй тепер за Телемахом в дорозї, — як можеш, —
„Що б жив-здоров повернувся у рідную милую землю,
„А женихи, що засїли на човнї, що б в дурнях зостались“.
Потім почав говорить до Ермія, коханого сина:
„Сину Ерміє! ти завш був посланцем: біжи-ж но скоренько,
30„Нимфі в'яви кучерявій про нашу незмінную волю,
„Що б Одиссей неборака, не гаючись, плив до господи, —
„Тільки без всяких поїде він проводів — божих і людських;
