„Дїти! Тепер запряжіть Телемахові як найскорійше
„Коней баских у візок, що б свою поскінчив він дорогу.“
475 Так він сказав і слухняні сини ёго волю вчинили:
Зараз, в крок ока, вони запрягли у візок баских коней.
Клюшниця хлїба принесла й вина на дорогу і всёго
Іншого, що лиш царі тільки, Зевса рідня, уживають.
Сїв Телемах у мережаний гарний візок, попрощались;
480Сїв поруч з ним і Пизистрат Нестеренко, володарь народів.
Важки узявши у руки і цупко до себе притягши,
Вдарив по конях, і ті, мов стріла, понеслись, полетїли
В поле, далеко зоставивши Пилоса город високий.
Бігли вони без спочину ввесь день та знай дишлом трусили.
485 Сонце тим часом зайшло і всї вулицї мракою вкрились.
Спершу приїхали в Фери, в палати царя Діоклея,
Орсилохенка, которий од річки Алфея родився.
Тут ночували і їх, як гостей, приймав щиро хозяін.
Тільки лиш рання рожева зоря сьвітова занялася,
490Коней в мережаний гарний візок запрягли тай самі те-ж
Сїли в візок і крізь браму за двір с під високої шопи
Виїхали; конї прудко, мов бистра стріла, понеслися,
І не забаром прибігли на лан широчезний пшеничний,
Де їх дорозї й кінець був, — так прудко їх винесли конї.
495Сонце-ж тим часом спочило і вулицї темрява вкрила.
