Гелїос-сонце, покинувши море блакітнеє, встало
І на мідяному небі зійшло, що б сьвітити безсмертним
Й людям, що в долї й недолї живуть по землї плодовитій,
Наші-ж тим часом приїхали в Пилос, у город Нелея.
5Люде на березї там біля моря офіри творили;
Чорних палили биків Посидону чорнявому в жертву.
Девять стояло лавок, перед ними-ж лежало по девять
Чорних биків й по пятьсот на лавках чоловіка сидїло.
Люде вже кендюхи з'їли і стегна палили в честь бога,
10Як от на човнї підплили вони, паруси поздіймавши;
Човен на якір поставивши, вийшли із човна на землю.
Першою вийшла Афина, за нею у сьлїд богорівний
Син Одиссея; ёму то найперше богиня й сказала:
„Ну, Телемах! не пристало тобі вже несьміливим бути,
15„Ти-ж бо і море проїхав за тим, що б за морем провідать,
Де твій отець, в якім краю й якую влучив собі долю.
„Йди-ж от до Нестора прямо, що їздить так славно на конях,
„Хай-но побачим, які в ёго мислі на серцї і думки;
„Гарно ёго попроси, що б сказав тобі щирую правду,
20„Він-же неправди не скаже, бо єсть він володарь правдивий.“
І Телемах богорівний промовив отак до богинї:
„Менторе! як підійти і яким привітать ёго словом?
„Я ще не так то гаразд, що б розумні с ким бесїди вести
„Тай не пристало якось молодому роспитувать старших“.
