14
|
Грудьми кормила й любила найбільш з усїх челядинцїв.
435Двері в будинку високім і пишнім вона одімкнула,
І Телемах увійшовши, на ліжко своє опустився.
Скинувши хитон тонкий, він оддав ёго няньцї у руки,
Та-ж, — разів кілько струсивши, гарненько у троє зложила
Та на кілочку повісила біля брусленого ліжка,
440Потім тихенько вийшла з будинку і двері засовом
Срібним замкнула, а засов міцним ремінцем завязала.
Тут Телемах і пролежав сю ніч, кожушиною вкрившись
Та про далеку оту розважаючи в мислях дорогу,
Що загадала ёму синёока богиня Афина.
|
Одиссеї Β.
ПІСНЯ ДРУГА.
Рада Ітакійцїв. Виїзд Телемаха.
Тілько лиш рання рожева Зоря занялася,
З ліжка піднявсь Телемах, любий син Одиссеїв;
Платтє вдягнувши і гострую шаблю до боку вчепивши
Та підвязавши під ноги сандалї вельми дорогії,
5Вийшов з будинку високого, станом на бога похожий.
Зараз гоньцям голосним повелїв по Ітацї гукати,
Що б кучеряві Ахейцї усї на майдан поспішали…
Чуло гукали гоньцї і швиденько Ахейцї збірались.
От як зійшлась на майданї уся городянська громада,
10Рушив туди й Телемах, взявши мідного списа у руки,
Та не один, а побігли за ним і прудкії собаки.
Дивною дуже красою ёго надїлила Афина;
Вельми тут всї здивувались, уздрівши ёго, громадяне.
Сїв на царському стільцї, підступили до ёго старшини,
15Й першим почав говорити до них лицарь славний Египтій,
Був, бачте, й розумом він і лїтами між ними найлучший.
Старший синок ёго те-ж з Одиссеєм давно вже під Трою,
Кіньми богату, поїхав на човнах нових та просторих,
Антифом звавсь; загубив ёго дикий Циклоп у печері,
|
