„Всяким богацтвом тай сам він у більшім почоті буває.
„Та на Ітацї й без мене багацько князїв єсть ахейських,
395„Як молодих, так старих і от з них то хто небудь получить
„Царство, як що Одиссей богорівний помер на чужинї,
„А доки що панувати-му я в своїм домі й рабами,
„Що Одиссей, пан-отець, роздобув менї, правити буду.“
Знов ёму так Евримах Полибенко почав говорити:
400„То, Телемаче! залежить від волї богів, — хто з Ахейцїв
„Буде царем на Ітацї, з отвсюду водою облитій;
„Будеш своїм заправляти добром і господарити в домі;
„І поки ще житимуть люде на острові нашім, напевне
„Що не знайдеться такий, хто б добро твоє в тебе заграбив
405„Без твоєї волї, насильством. Тепер-же тебе, препоштенний,
„Маю спитати за гостя отого, що був тут: з якої
„Єсть він землї, де родина ёго, як зоветься і хто він?
„Може він звістку принїс про отця, що в дорозї бариться,
„Чи, мо, по нуждї своїй він у сторону нашу заїхав?
410„Спішно одкланявся так, що й не дав роспитати за себе,
„А по лицю він, здається, не простого роду людина.“
І ёму знов Телемах вельми мудрий почав говорити:
„Нї, Евримаче! по вік вже менї повороту отця не діждатись,
„Й віри не йму вже я, звідкіль не йшли б менї вісті про ёго;
415„Тай речам те-ж не віру отих ворожбитів, которих
„Мати раз-в-раз у палати ззива й ворожить заставляє.
„Гість мій, то давний приятель отця, він із города Тафа,
„Ментесом зветься, есть син Анхіяла, розумного вельми,
„Й над Тафійцями веслолюбивими здавна царює.
420 Так от сказав Телемах, хоч і знав, що була то богиня.
Знов принялись женихи за свого кобзаря: веселили
Піснями й плясами душі, та ждали, що б повечеріло;
От-як наближилась ніч і стемнїло в покоях високих,
Кожен поплентавсь до дому, що б смачно всю ніч спочивати.
425Скоро і сам Телемах те-ж пішов у будинок високий,
Що в сторонї від палатів царських красувавсь між садками;
Йшов він спочити, а думки, мов чорнії хмари, вставали.
Нянька стара, клопотуха журлива, йшла попереду
Й Телемаху сьвітила походнею; то Евриклея,
430Опса дочка була Писсиноренка: її ще малою
Взяв до покоїв Лаерт, заплативши за ню цїну добру —
Двадцять биків — і так само любив, як любив і царицю.
Мамкою була вона Телемаху й ёго ще с пелюшок
