„Втомлене тїло і душу. Тодї подарунок почесний
„Маю я дати, як водиться то у приятелїв близьких;
„Спомин то буде від мене і вернешся потім до човна.“
І Телемахові знов синёока богиня сказала:
315— „Ох! не задержуй мене, бо я кваплюся дуже в дорогу;
„Свій подарунок почесний, що маєш тепер менї дати,
„Посьлї даси, як, вертаючись, знову до вас я заїду;
„Спомин твій в дім завезу і приятеля там-же віддячу.“
„Отсеє сказавши, Паллада Афина в хвилину де й дїлась,
320Мов би в крок ока полинула птиця, в душі-ж Телемаха
Силу й одвагу вселила і він, як нїколи ще, хіттю
Ввесь загорівся тепер по отцю: якось чудно й дивовно
Серце в ёму нїби з жаху забилось; вгадав, бач, що гостем
Бога приймав і пішов зараз до женихів богорівний.
325 Славний кобзарь серед них там сьпівав, а ті мовчки сидїли
Й слухали пісню; сьпівав він про той поворот не знарошний
Славних Ахейцїв, що їм загадала с під Трої Афина.
Пісню ту дивную з верхнїх покоїв дочка Ікарія,
Мудрая вельми жена, Пенелопа, зачула і зараз
330З верху по сходах високих спустилася в низ, а за нею,
А за нею дві молоді покоївки. Ввійшовши у нижні покої,
Де женихи забавлялись, жена богорівная тихо
Біля стовпа підпіравшого стелю мережану, стала,
Лик невеселий наміткою з веби тонкою закривши;
335А біля неї по сю и по ту руч її покоївки.
Гірко заплакавши, так почала гововить кобзареві:
„Фиміє! знаєш ти інчих багато пісень дуже гарних:
„Скомпоновали їх все кобзарі про дїла та про славу
„Богів і смертних людей, засьпівай с тих пісень яку небудь,
340„Сидячи між женихами, вони-ж нехай слухають мовчки
„Та пють вино, а сїєї жалібної вельми, будь ласкав,
„Більш не сьпівай; вона рве менї серце, менї над всїх смертних
„Горе найбільшеє випало, тяжко менї, як згадаю
„Мужа такого, що славою і Арґос покрив і Елляду.“
345 І Пинелопі на се Телемах вельми мудрий одвітив:
„Нене! на що зборонять кобзареві свій дух звеселяти
„Тим, що спадає на думку? кобзарь нї один тут невинен,
„Винен Зевес, що по волї своїй і на кого лиш схоче,
„З неба високого силу таку насилає. Не сердься-ж
350„На кобзаря ти, що він поворот той нещастний Ахейцїв
„В піснї повідає; нова отся пісня для всїх і того-ж то
