270„Як би самому прогнать женихів із палатів.
„Так-то! Тепер-же послухай, та добре, моєго ти слова:
„Завтра збери на майданї всїх лицарів славних ахейських,
„Все роскажи їм доказно, а боги хай сьвідками будуть.
„Прав, що б ішли женихи собі кожний у власну господу,
275„Ненька-ж, коли їй замужство припало, нехай іде зараз
„В пишні палати отця многосильного; там їй к весїллю
„Пишно-богате зготують приданне і все, що дається
„Любій дочцї; спорядять, як дочку виряжають хозяйську.
„Дам і самому тобі я совіт, коли схочеш послухать:
280„Вибери човен найлуччий, як сьлїд оснажи, посади в нїм
„Двадцять гребцїв тай їзжай, про отця за морями розвідать;
„Може хто з смертних що скаже тобі, або може почуєш
„Оссу від Зевса, котра вісті певні людям приносить.
„В Пилос самперед заїдь та у Нестора там роспитайся,
285„Потім у Спарту, білявого там запитай Менелая,
„Він, бач, з Ахейцїв усїх повернувся до дому посьлїднїм.
„І як почуєш, що жив пан-отець і прибуде в Ітаку,
„Жди ёго рік лиш один; потерпи через силу знущеннє;
„А як довідаєшся, що в живих вже нема Одиссея,
290„Зараз вертайся, не гаючись в милую рідну Ітаку;
„Тут ти могилу високу насип і як сьлїд похорони
„Пишні вчини ёму; неньку-же оддай кому небудь в замужство.
„Все спорудивши як сьлїд, поскінчивши ввесь обряд жалібний,
„Сядь та гарненько таки поміркуй і придумай способу,
295„Як би-ото женихів повбивать в твоїх власних покоях, —
„Чи то потайно, зрадливо, чи просто таки у відкриту;
„Боязким буть не пристало тобі, бо ти вже не дитина.
„Певно ти чув, яку славу по людях Орест богорівний
„Має, убивши Егіста за те, що сей капосний злодїй
300„Смерть заподіяв ёго пан-отцю. І ти, друже мій любий!
„Гарний ти, бачу, і виріс невроку, — уже в такій силї,
„Щоб об тобі говорили в нащадках далеких. Прощай-же!
„Час менї вже й на човен вернутися свій скороходний
„Тай к товариству, що десь, мабуть, жде мене, жде, не дождеться.
305„Ти-ж об собі потурбуйсь та гляди не забудь мого слова.“
Знов Телемах на сю річ синёокій богинї промовив:
„Гостю мій! любе менї твоє теплеє слово: говориш
„Мов отець рідний своєму дитятї, й нїколи совіту
„Я не забуду твого. Ну, посидь-же тепер і не квапся
310„Іхати, поки скупаєшся та заспокоїш з дороги
