„Бачачи встидство велике, від гнїву не зміг би вдержаться.“
230 Ій Телемах, дуже сумно і важко зітхнувши, одвітив:
„Гостю! цїкавий, як бачу, ти знати усе, як приятель.
„Був би повік отсей дім і почесний і вельми богатий
„Миру на славу, як би заправляв їм, та жив сам господарь;
„Нинї безсмертні, замисливши злеє, інако рішили
235„І по їх волї отець мій з землею простився на віки;
„Вже не діждатись менї ёго, вже не побачить живого;
„Лучче як би був загинув він в Трої, хоч і на чужинї,
„Та на руках товариства, страшенну війну перебувши;
„Певне, ёму б там насипали всї Панахейцї високу
240„Й чесну могилу тай сину лишив би він славу велику.
„Ох! а тепер ёго Гарпії злії безславно злизали:
„Щез він од миру без вістей, без слави і сину зоставив
„Плач та ридання. Але-ж не за ним, пак, одним я вбиваюсь,
„Бо й опріч сёго біди менї боги багато послали:
245„Скільки по островах тут навкруги єсть володарів славних —
„В Дулїхіосї, у Самі, в Закинтї, порослому лїсом,
„Та скільки їх набереться і в самій Ітацї гористій, —
„Всї мою матїр волають в замужство й добро псують марне;
„Мати-ж нї вигнать їх з дому не сьміє, нї що б відказати,
250„А своєвільні що дня, мов голоднії пси, об'їдають
„Дім мій; того і гляди, що й самого розірвуть в шматочки.“
З гнївом тодї Телемаху сказала Паллада Афина:
„Горе тай годї! тут справдї таки Одиссей сам потрібен,
„Що б женихів поздолать безсоромних своїми руками.
255„Як би отсе він вернувся до дому, та став на порозї
„В бронї, з щитом, в шишаку, з двома списами з мідї,
„Так як ёго перший раз я у нашому домі побачив,
„Як с пан-отцем моїм він за столом нив вино й веселився,
„Йдучи вже із Ефири від Іла царя Марморенка;
260„Іздив він, бачиш, в Ефиру на човнї своїм скороходнім
„Яду достати смертельного, що б ним намащувать стріли
„З мідними все наконечниками; але Іл царь
„Яду не дав Одиссеєві, богів боявся безсмертних, —
„Мій-же отець ёму дав, бо вельми поважав Одиссея.
265Я-ж то й кажу от, як би женихам отаким він явився,
„Гірке-прегірке усїм би їм скоїлось разом весїллє…
„Так, пак, не в нашій-же силї, лежить се у божих колїнах, —
„Що б, повернувшись назад, відомстив він за все непотрібним
„В домі своєму. Тобі-ж я велю: поміркуй собі добре,
