„От хоч піди та для віри спитайся в Лаерта старого,
„Лицаря, що вже, як кажуть, нїколи і в город не ходить,
190„А десь далеко на хуторі віку свого доживає.
„Нянька старая-ж, така як і він, ёго поїть годує,
„Як розболяться розслаблені здавна сустави і бідний
„Мусить навколїшки повзати завш по саду-винограду.
„От я й заїхав у гостї в надїї, що дома давно вже
195„Твій пан-отець; ёго-ж боги в дорозї тримають і досї;
„Бо не помер Одиссей богорівний в чужинї далекій:
„Жив та здоров, десь блука по безкраєму морю, а може
„Де-небудь проти волї загаявсь на острові й люде
„Дикі та злії нещасного держать насильне.
200„Я от віщую тобі, — що безсмертнії боги рішили,
„Що доконешне і збутись повинно, як я собї мислю,
„Знахарем та характерником певним не будучи овсїм:
„Довго баритись ёму не прийдеться в далекій чужинї,
„Хоч би ёго найміцнїйшії пута залїзні скували,
205„Видума, як утїкти, на те він Одиссей хитромудрий.
„Ке-лиш тепер, брате, от-що скажи менї і щиро повідай:
„Справдї ти син Одиссея самого і так отсе виріс?
„Дуже, пак ти і очима і видом на нёго походиш,
„Саме таким я ёго памятаю: видав ёго часто
210„Перше, нїм в Трою поїхати мав він, куди і другії
„Славні Ахейцї поплили на човнах своїх скороходних,
„І от с тієї пори ми вже з ним і не бачились більше.“
Знов їй на се Телемах вельми мудрий почав говорити:
„Гостю жаданий! про все достоменно тобі я роскажу.
215„Мати говорить, що я Одиссеїв єсть син, але сам я
„Певне не знаю; нїхто, бач, не віда, де і як він родився.
„Я б таки й овшем хотїв би буть сином щасливого того
„Мужа, которого старість в богацтві та в славі настигла.
„Той-же, чиїм мене сином зовуть, коли хочеш вже знати,
220„Самим нещасним од всїх людей смертних тепер оказався.“
І знов-от сказала ёму синёока богиня Афина:
„Нї, не забули напевно ще боги безмертні твій знатний
„Рід, коли сина такого, як ти, Пенелопа родила.
„Ще-ж менї, братіку, от-що скажи і достоменно повідай:
225„Що се за сьвято у вас? що за люде зійшлися й до чого?
„Чи не весїлля? На бенкет хозяйський воно не похоже!..
„Бо от-сї гостї, як бачу, гармідер підняли нїкчемний
„В цярських покоях, і всяк, хто б не пяний сюди навернувсь,
