Сторінка:Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf/24

Цю сторінку схвалено
4


25І, виглядаючи там гекатомби з биків та с теляток,25
Бенкетував, забавлявсь, веселився, а другі безсмертні
Всї на Олимпі в палатах Зевеса зібравшись, сидїли; —
Ім-то й почав говорити і богів отець і народів,
В мислях своїх спомянувши зуфалого в кривдах Егіста,
30Вбитого ремстливим Агамемненком, Орестом преславним;
От, спомянувши про нёго, почав говорить до безсмертних:
 — „Що то за люде, — гай, гай! вони богів раз-в-раз виноватять,
„Кажуть нї б-то від нас усе злеє на сьвітї, а врештї
„Всякі халепи їх та від них-же самих і бувають.
35„Хоч би тепер-от: Егіст самовласно без нашої волї
„Жінку Атрида — чужую — присвоїв, самого-ж Атрида,
„Лиш повернувсь той, убив, хоч і знав свою певну погибель.
„Ми-ж ще давно гострозорого їм посилали Ермія
„Та заказали й того не вбивать і не брати чужої
40„Жінки бо кара приспіє от-от так від Атрієнка,
„Лиш підросте, та орудовать схоче своєю землею.
„Так і Ермій наказав та не зміг уламати Егіста, —
„От-же тепер той бідою за все й поплатився.“
 Зевсу в одвіт синёока богиня Афина сказала:
45„О! Кронієнку пан-оче, владико, й царю над царями!
„Той бо влучив собі долю лихую таку по заслузї;
„Так хай загинув би кожний, хто кривду такую-ж вчинив би.
„В мене-ж от серце вельми розривається за Одиссея,
„Що безвинно терпить муки від дому й родини далеко,
50„Там десь на острові дикім, де пуп і середина моря.
„Остров ввесь лїсом заріс, там богиня живе у палатах,
„Атланти того всезнайки дочка, що й бездонного моря
„Глиб постачає, і сам на собі вічно держить високі
„Тії стовпи, що стоять на землі, а впіраються в небо;
55„Ся-то й держить нещасного і не вважає на слёзи
„Мякими надто й солодкими все улещає речами,
„Що б позабув він Ітаки, але-ж Одиссей не таківський:
„Диму бажаючи хоч би понюхати з рідного краю,
„Певної смерти він тілько і хоче… Чому-ж твоє серце,
60„Боже Олимпський! Таке не податливе? Чи Одиссей пак
„Не догожав тобі, жертви даючи на човнах аргівських
„В Трої широкій? За що-ж ти так гнівен на нёго, Зевесе?“
 Ій одвічаючи, хмари збираючий Зевс так промовив:
„Доню моя! Яке слово тобі пролетїло крізь зуби?