XII
не тільки розумом і хитрощами, але і силою й завзяттєм. Вертаючися с під Трої до дому, він заїздить у Ѳрокію, до Киконів, звідти поплив на південь; він обпливав вже Пелопоннес, коли буря понесла ёго на захід і тут починаються усякі дива. Того часу, коли, як думають тепера, складалася Одиссея, Греки вже добре знали і Італїю, й Сіцілїю, де були бики Гелїоса, Скилла й Харивда й усе таке; — автор Одиссеєвих пісень зумисне надавав архаічний, чудасїйний вид тій західній сторонї. Правдиво здаються на те, що й місця самої Еллади в Одиссеї малюються зовсїм не певно — так з Мессенії, с Пилоса їдуть в Спарту, наче рівною дорогою, тим часом як справдї дорогу заступають гори. Пісьля блукань по західних сторонах, Одиссей дістався до нимфи Калипсо на острів Огигію й там нимфа держала ёго сім рік. Звідсїль вже на двадцятий рік своєї мандрівки Одиссей достається до дому; плян Одиссеї містить сорок днїв сего двадцятого року.
Гомерові поеми мали для Греків велику вагу; вони, й переважно Ілїяда, були шкільними книжками, кодексом усего, що треба для просвіти, ідеалом художества; ще Геродот зрозумів, яку вагу вони мали для грецької міѳології, він каже, що Гомер і Гезіод виробили грецьких богів; на Гомерові поеми здавались в межинародних суперечках, як на історичних сьвідків. Гомер одначе мав і своїх ворогів, — філософи давні накидалися на ёго за міѳологію, так Ксенофон казав, що тільки єсть у людей поганого, то Гомер і Гезіод надають богам, а Платон із своєї ідеальної республїки виключив Гомера; інчі філософи заступалися за Гомера; й казали, що треба мати за алєгорію те, що Гомер каже за богів. Софісти, хвалячися своїм знаттєм і розвитком, любили доказувати, що Гомер каже часто зовсїм не подобне.
В новіщі часи, починаючи від одродження наук, звикши до латинської, містецькои поезії, не розуміли добре простої натуральної поезії Гомера; Виргилія в той час мали трохи не вище од Гомера і перекладчики деякі вважали за потрібне ёго виправляти для сучасної громади. Тільки порозуміннє народної поезії вияснило добре натуральну красу Гомерових поем; тепер вони займають велике місце і в лїтературі, і в науцї. Слава усякого утвору в тім,
