чення холмського владики Феліціяна Володковича.
Церква була деревляна, „в стінах і кришах добра“, з трьома дверми на залізних завісах, з багатьома вікнами, „в оливо оправленими“ й заосмотреними залізними крагами. Дзвіниця стояла окремо (ab extra) й мала чотири дзвони.
Не було звичаєм візитаторів, описувати архитектуру й мистецьку обстанову візитованих церков, тому ми не можемо уявити собі нині, як справді виглядала, найстарша з церков Сокаля.
Місцева традиція впевняє, що церква Пречистої була монастирською й належала до Василіян. На жаль про сокальських Василіян маємо дуже скупі й непевні відомости. Історик василіанського чина Коссак говорить, що мужеський монастир Василіян був у Сокалі в 1567—1691 роках. На всякий випадок в актах львівської ставропігії збереглися відомости, що в 1669 і 1601 роках, обдарувала Ставропігія сокальський монастир церковними книгами. При сокальському врешті монастирі мешкав якийсь час уніятський, київський митрополит Гавриїл Колєнда. В енцикльопедії Ольґебранда говориться (Т. XXI. ст. 441) що “коли по 1672 р. військо царя Алексія почало заглядати до Вильна, митрополит Колєнда перенісся до Сокаля, до монастиря оо. Василіян“.
