них інтересів на нашій землі, йдуть зусилля в напрямі духового завоювання Сокаля й околиці. Рівно стільки коштів й енерґії, скільки витрачувано на будову й удержання замків та твердинь, стільки їх витрачувано на будову й удержання латинських костелів та монастирів, призначених не так для заспокоєння релігійних потреб кольоністів, як для притягання й задержання при апостазії місцевого населення.
В 1611 р. починається будова бернардинського монастиря, що перейняв на себе ролю зруйнованого сокальського замку, а в 1624 р. затвердив король Жигмонт III. вінування монастиря Бригідок на Бабинці. Той-же король Жигмонт III. привілеєм з дня 5.ХІ.1611 р. надав Маркови з Фелін Феліньскому жовнірови з Лівонії лан на Бабинці, з правом заложення на ньому оселі, пропінації і т. д.
Та не мав Сокаль щастя під опікунчими крилами польської влади. В 1616 р. погоріло місто так основно, що на цілий ряд літ не міг королівський скарб стягти з нього якого-небудь податку.
А тимчасом серед українського населення Сокаля й Сокальщини розгорялася, злощасна, в своїх наслідках, боротьба.
З інструкції православних депутатів на варшавський сойм в 1639 р. довідуємося, що уніятський холмський владика насильно повідбирав православним церкви в Люблині, Красноставі й Сокалі.
