ський відзискав волю, — очей і денного світла ніхто йому повернути не міг… В 1100 р. стає Буськ столицею „бужського князівства“, яке разом з иншими городами дістав у приділі Давид Ігоревич, прогнаний з Володимира за співучасть в осліпленні князя Василька Теребовельського. Тоді то Буськ помітно розбудовується й прибирає населення, особливо з часу, як у наддністрянських городах шаліє язва й половецькі набіги. Велика частина населення тих городів тікає тоді в околиці Буська. З того часу датується місцева Богоявленська церква, віддана часово в управу Василіянам. Князь Давид Ігоревич, що побудував собі тут дві замки, мешкав у Буську майже безпереривно до своєї смерти в Дорогобужі, де помер, вернувши з половецького походу у 1112 р.
По смерти Давида зайняв Буськ князь Ярослав Святополкович в імени свойого батька, великого князя Київського, разом з рештою волостей Давида, до яких належали городи Дубно, Чорторийськ і Дорогобуж. По смерти Святополка, одержав бужське князівство, як спадщину по батькові, князь Мечислав Давидович з рук великого князя київського Володимира Мономаха. Князь Мечислав розбудував город і построїв парохіяльну церку, яку вінував добрами й наділив дорогоцінною обстановою. Одначе вже в 1120 р. відібрав Мечиславові Буськ князь Ярослав Святополкович, який держав його до 1123 р., в якому князь Володимир Мономах обняв Буськ і правив ним безпосередньо до 1125 р. По смерти Ярослава Святополковича тратить Буськ свою столичність, приєднаний до белзького князівства. З того часу
