Сторінка:Голубець Микола. Теребовля (Львів, 1927).djvu/21

Цю сторінку схвалено

Нинішня Теребовля, відсвяткувавши 800-ті роковини смерти свого удільного князя-героя жив етільки споминами минулого й надіями на майбутнє.

Після княжої епохи Теребовлі не збереглося до нас, крім традицій — нічого. Усі памятники, що в більшій чи меншій руїні збереглися, походять з пізніших часів, переважно з XVII віку, коли Теребовля дійшла до найвищого розцвіту. Маємо на думці — руїни замку, руїни Василіянського монастиря та костел і монастир Кармелітів.

Монастир Кармелітів оснований в 1617 р. збудований 1620 р., знищений частими пожежами зберіг в своїй архитектурі ренесансові мотиви, а в свойому нутрі старі фундаторські портрети. Обведений сильним оборонним муром з характеристичними баштами, закінченими на турецький зразок, стіжковатими чапраками.

Замок. На північний захід від міста на виступі яру, утвореного коритом Гнізни і потока здімаються могутні ще звалища теребовельського замку, побудованого старостою Балабаном в 1631 р. Поземий плян замку уявляв собою неправильний, видовжений прямокутник, замкнений великим овальним бастіоном. Найбільша його довжина виносить 107 метрів, ширина 38 м. Грубість мурів і башт доходить до чотирьох метрів. На збережених ще розвалинах стін і башт бачимо ряд стрільниць в камяному обрамуванню в двох полосах понад собою. Замкова брама з сходу при північній башті, а біля неї „фурта“. Обидві луково засклеплені в кованому обрамуванню. Нутро замку цілковито знищене, мешкальні будинки розібрані, аркадові підсіння повалені.

Колись був теребовельський замок одною з найсильніщих польських твердинь на „кресах“,