лили. Під той час усі замки і міста здобули і попалили, за виїмком самої Теребовлі, під яку протягом трьох днів підходили з шкодою своєю немалою, без нарушення обложених“.
Підчас турецького походу на Польщу в 1672 році теребовельська замкова залога готовилася з великим шумом до оборони, але в обличчу наступаючого ворога покинула замок, здаючись на ласку султана, що резидував у Бучачі. „І добре сталося, згадує з цього приводу кармелітанський хроніст, бо були б нас здобули як Бучач, а так ми не потерпіли ніякої кривди“. Замок заняли яничари, який по кількох днях опустили ненарушеним.
Осінню 1675 р. довелося теребовельському замкові ставити опір черговому турецькому ударові. Ібрагім паша, здобувши Збараж, вислав Татар під Нурадином на Львів. Колиж діждався вістки про поразку Нурадина, завернув з цілою армією на південь, а зачеркнувши круг через Бережани, Підгайці, Завалів і Бучач, які крім останнього здобув, став 20 го вересня під Теребовлею. Перед ним йшла татарська орда, що перш за все знищила усі дооколичні села і саму Теребовлю крім костела кармелітів, що одначе підчас облоги теж ліг у румовищах. Ібрагім ставши під замком, якому проводив капітан драґунського полка Хшановскі, старався взяти його хитрощами, а коли це завело, кинув до наступу найкращі полки яничар. Колиж не дописав наступ, Ібрагім рішився на правильну облогу. Безуспішна стрілянина з гармат, підкопи і вибухи мін знищили замок до того, що затрівожена шляхта рішилася на здачу. В справу вмішалася жінка команданта замку Софія Хшановска. Повідомивши чоловіка про замір здачі, сама ста-
