Сторінка:Голубець Микола. Теребовля (Львів, 1927).djvu/16

Цю сторінку схвалено

співчувала велика частина українського населення і його духовенства так в самій Теребовлі які її околиці. Добре знала про це залога теребовельського замку, коли в наведеній в горі „ухвалі“ помістила уступ, справлений проти передбаченого повстанчого руху. Одначе зібрана в теребовельському замку шляхта не почувала себе досить безпечною і покинула його на осліп, почувши про програну під Пилявцями. Тоді то українські міщане Теребовлі станули отверто по стороні козаків, застановившись над своїм кроком на нараді дня 5 жовтня 1648 р. Козацьким звичаєм поділились вони на сотні, до яких між иншими затяглося й трьох теребовельських духовників: Кирило від Успенської церкви, Теодор від св. Пятниць та Олекса від церкви св. Миколи. Вхопили за зброю й молоді поповичі.

Зорґанізовані „козацьким звичаєм“ міщани кинулись в першу чергу на оставших в місті Поляків, яких частинно вибили або вигнали з міста, після чого опанували замок з усіми його скарбами. Заволодівши містом, кинулися повстанці на дооколичні двори, шукаючи мести за всі доцьогочасні кривди і пониження.

Решти доконали уже правильні козацькі полки.

Від того часу марево війни і йдучої за нею заглади зависло над Теребовлею. Дальші побіди Хмельницького аж до 1651 р. заєдно відбиваються смертельною трівогою о мури Теребовлі, в яку тихцем повертали її можновладці.

В 1651 р. в четверту неділю по Великодні (11 травня) облягали козаки Теребовлю 9 тижнів і як говорить записка кармелітського монастиря в Теребовлі „монастирську пасіку вибили, коні й инше майно забрали, фільварки і хати попа-