понад тисячу узброєних православних, які 16 грудня наступили на Бережани, окружили костел Аріян і булиб їх в пень вирізали, як би не виступ бережанського пана, що при помочі своєї залоги прогнав напасників.
В 1627 р. повстав у Теребовлі монастир і костел Кармелітів, фундований Петром Оржою, що записав спровадженим тут черцям свій ґрунт поблизу руської церкви.
В 1631 році теребовельський староста Балабан розпочав будову мурованого замку, якого величні руїни збереглися до нас. При тій нагоді знесено останки якихось старих мурів, що були мабуть останніми свідками княжої бувальщини Теребовлі. До найкращого розвитку протягом польської епохи дійшла Теребовля безпосередньо перед Хмельниччиною, що нестримною хвилею визвольного зусилля перекотилася й понад Теребовлею.
Тоді то усе місто було обведене валом і частоколом, в якому було три брами: Камінецька біля церкви св. Миколи, Галицька або Зубівська та Львівська під замком. Вали нинішнього „старого“ міста починалися більш-менш від того місця над Гнізною, де нині залізничий міст, йшли попід окописько, далі здовж нинішньої вулиці „на валах“, попри статую св. Марка, де загинаючись луком в напрямі вулиці Широкої, знов добігали до ріки.
В місті були тоді цехи: шевський, ткацький, кушнірський, кравецький та різницький, при чому в старому місті не було ні одного католика.
Трівога Хмельниччини забила чорними крильми об стіни здавленої старостинською самоволею Теребовлі.
